21 вересня - Віддання свята Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього
Сьогодні ми востаннє протягом цього Церковного року згадуємо події одного з дванадцяти самих великих свят - Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього (Хрестовоздвиження).

Хрестовоздвиження означає віднайдення або ж – піднесення Хреста Господнього. Хрест є знаменом нашого спасіння і віри, саме тому Православна Церква з-поміж всіх матеріальних речей, по-особливому звершує його шанування.

Святий Хрест є знаряддям з яким кожна людина зустрічається щоденно, а також тим сенсом, без якого неможливо виявити сповідання своєї віри. Від форми хреста на якому був розіпʼятий Господь Бог і Спаситель наш Ісус Христос, а це – літера «Т», походить хресне знамення за допомогою якого ми, християни захищаємо наші душі та тіла від всього злого, що походить від бісів та укріплюємо свої духовні сили, наповнюємось життєдайною силою.

Святі Отці 6-го Вселенського Собору проголосили вшановувати Хрест – як образ Першообразу, тобто, Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа, на якому Спаситель прийняв заради спасіння людства хресну смерть.

Єрусалимська скеля – Голгофа стала для Господа місцем останнього земного подиху і кроком до Воскресіння. Саме тут на Хресті Господь промовив сім останніх слів і віддав дух. Через три десятиліття після розпʼяття християнський Єрусалим був зруйнований і став язичницьким містом, а святий Хрест вважався втрачений.

У 313 році імператор Костянтин Великий дарував християнам свободу віросповідання. Свого часу явлення знамення Хреста на небі провістило перемогу Костянтина над противниками. Згодом він вирішив переконатися: а наскільки ж реальною є євангельська історія про Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа з Назарета, розіпʼятого і воскреслого в Єрусалимі?
І ось, через понад майже 300 років після розпʼяття Господа Ісуса Христа, у 326 році мати імператора Костянтина рівноапостольна цариця Олена ініціювала і особисто очолила пошукові експедиції з віднайдення основного речового доказу викупу Спасителем всього людства від гріха, прокляття і смерті – святого Хреста.

Під час пошуків один у поважному віці єврей на імʼя Іуда (Юда) вказав, що Хрест Господній знаходиться під капищем Венери – колишнім християнським храмом. Саме тут знайшли три хрести і табличку із надписом імені Ісуса, яка лежала окремо. Повз якраз проходила поховальна процесія. І тоді, аби вирішити, який із хрестів – Господній, патріарх Єрусалимський Макарій наказав по черзі покласти хрести на небіжчика. Після того, як поклали Хрест Христовий, померлий ожив, а народ, вражений дивом, почав іти натовпом до Хреста Господнього. І тоді, аби показати святиню всім, патріарх благословив здійняти – воздвигнути Хрест догори, щоб кожен міг на власні очі побачити Велику Святиню.

Існує і ще одна складова цього святкування: важливою подією, що зробила його загальним на Сході та Заході, стало повернення Господнього Хреста до Єрусалима після того, як 614 року перський цар Хозрой, здобувши Єрусалим, забрав Хрест до персидської столиці Ктесифона. Повернув Хрест Господній до Єрусалима імператор Іраклій у 628 році після перемоги над персами.