18 жовтня - День вшанування пам'яті святого апостола та євангелиста ЛукиСвятого апостола Луку ми знаємо як апостола від 70-ти, який був посланий Господом на першу проповідь про Царство Небесне ще за земного життя Спасителя. Походив він зі стародавнього сирійського міста Антіохії (нині турецьке місто Антак'я). На той час його батьківщина славилася розквітом наук і мистецтв, тож, очевидно, Лука саме там збагатився знанням різних наук.

Із Послання апостола Павла до колосян ми дізнаємося, що Лука був «лікарем улюбленим» (Кол. 4: 14), а Передання свідчить, що він також був живописцем. Загалом, апостол Лука був добре освіченою людиною. Так, грецька мова у його творах набагато чистіша і правильніша, ніж мова інших новозавітних письменників.

В останні дні земного життя Ісуса Христа святий Лука перебував в Єрусалимі, сумуючи і плачучи за своїм Вчителем, Який прийняв добровільне страждання. Ймовірно, під час розп’яття Спасителя, він був разом з іншими, «хто знав Його», стоячи «віддалік» (Лк. 23: 49). Але незабаром скорбота його змінилася радістю, бо Господь у день Свого воскресіння втішив Луку, удостоївши його Свого явлення і бесіди, про що з особливими подробицями і жвавістю оповідає сам апостол у своєму Євангелії (Лк. 24: 13 – 32).

Після вознесіння Господнього святий Лука деякий час перебував разом з іншими апостолами в Єрусалимі, але потім, як свідчить Передання, повернувся на батьківщину, в Антіохію. Через деякий час разом з апостолом Павлом він вирушив на проповідь до Греції, Македонії. Пізніше – до Палестини, відвідуючи на шляху церкви, що знаходились на берегах Малої Азії. Коли апостола Павла було взято під варту в палестинському місті Кесарії, то Лука залишився при ньому. Не покинув він Павла й тоді, коли той був відправлений до Риму на суд кесаря.

Прибувши в Рим, апостол Лука разом з іншими учнями Христовими проповідували слово Боже. Саме тут він написав Євангеліє та книгу Діянь святих апостолів. У Євангелії він описав земне життя Спасителя не тільки на основі того, що сам бачив і чув, але й беручи до уваги все те, що «передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова» (Лк. 1: 2).

Після мученицької смерті апостола Павла у Римі святий Лука вирушив із проповіддю до Італії, Далмації, Галлії, Македонії, Єгипту. У глибокій старості, повернувшись до Греції, він засновував там церкви, висвячував дияконів, зцілював хворих тілесно і душевно. Помер у віці 84-х років, в Ахаїї (південь Греції) мученицькою смертю, бувши повішеним через відсутність приготовленого для страти хреста на оливковому дереві. Чесне тіло святого апостола Луки було поховане у Фівах, де його святі мощі, які подавали багато зцілень, перебували до другої половини IV століття, а потім були перенесені до Константинополя.

Давні історики Церкви повідомляють, що святий Лука першим написав фарбами образ Пресвятої Богородиці, Яка тримає на руках Богонемовля, Господа нашого Ісуса Христа, а потім написав й інші дві ікони Богоматері. Окрім того, за Переданням, святий Лука написав на дошках також зображення святих першоверховних апостолів Петра і Павла – і цим поклав початок писанню святих ікон на славу Божу.

Святий апостоле і євангелисте Луко, моли Бога за нас!