Лазарева субота. Воскресіння праведного ЛазаряЗавершуючи сорокаденний піст і вступаючи в ще суворіший час – Страсну седмицю, готуючись до світлого свята Воскресіння Христового, Свята Церква згадує воскресіння праведного Лазаря. Лазар, брат Марії та Марфи, був другом Спасителя. Коли Господь почув звістку про його смерть –Він заплакав. Він не залишився осторонь людського болю, але був поруч, співпереживав, розділив їхню скорботу. І саме там, де, здавалось, уже панує смерть, Христос являє життя – і кличе: «Лазарю, вийди!»

Цей голос звернений не лише до Лазаря – він звучить і сьогодні, до кожного з нас.

Ми пройшли сорокаденний піст, обмежували себе, молилися, намагалися змінитися. Але чи воскресла наша душа? Чи не залишилися ми й далі у своєму внутрішньому гробі – звичок, гріхів, байдужості? Христос стоїть поруч, не десь далеко, а біля самого входу до нашого серця, і кличе – тихо, з любов’ю: «Вийди». Але питання не лише в тому, чи кличе Господь. Питання – чи готові ми вийти: вийти зі своєї зручності, зі своїх виправдань, зі страху щось змінити, і піти за Христом не словами, а життям.

Бо попереду Страсна седмиця – не просто спомин, а шлях: шлях співстраждання, тиші й глибини. І лише той, хто наважиться пройти його разом із Христом, зможе по-справжньому відчути радість Воскресіння. Тож сьогодні Господь знову звертається до кожного з нас: вийди – і живи.