Неділя АнтипасхиПеребуваючи на землі до Свого Воскресіння, Ісус Христос явив безліч чудес і зцілень. Але навіть цього людині часто буває мало для віри. Апостол Фома хоче не просто побачити Воскреслого Христа – він прагне доторкнутися до Його ран, бо йому потрібен доказ, який можна відчути. Натомість Нафанаїл, коли був покликаний, увірував від одного слова – що Спаситель бачив його під смоковницею. Один почув – і повірив, інший побачив багато – і все одно шукає підтвердження.

І тут відкривається не лише їхня історія – тут відкриваємося ми. Бо як часто і нам мало того, що вже дано. Ми хочемо більше знаків, більше доказів, більше ясності, ніби без цього неможливо довіритися Богові. Але Господь уже дав людині найбільше – свободу: вірити або відмовитися. І Сам пішов до кінця – до ран і до смерті – заради цієї свободи.

Та ми часто ставимо вище за віру і любов власне обмежене бачення. Те, що не вкладається в наше розуміння, починає нас лякати, і цей страх закриває очі. Ми можемо бути поруч із дією Божою – і не бачити її; можемо отримувати підтримку – і не помічати, через кого вона приходить; можемо навіть приймати Христа – і залишатися внутрішньо сліпими. І тоді виходить страшна річ: ми стоїмо поруч із Воскреслим – і не впізнаємо Його.

Але Христос Воскрес. І Його рани, завдані людьми, не стали знаком поразки – вони стали свідченням любові. І, можливо, нам не потрібно вкладати пальці в Його рани, щоб повірити. Можливо, потрібно просто відкрити очі – і побачити, що Він уже поруч. Він уже прийшов. Чи готові ми Його впізнати?