21 травня Православна Церква України святкує Вознесіння Господнє
Пророк Ісая в 53-му розділі свого пророцтва каже: Він - Христос, тоді прийдешній, - був зранений за гріхи наші, взяв на Себе, на Свої плечі немочі наші і язвами Його, ранами Його ми зцілилися ... І коли ми думаємо про Христа воскреслого, який явився Своїм учням, щоб дати їм доторкнутися до Своїх рук, який закликає Фому Апостола пересвідчитися в реальності і глибині ран, якими вражені Його руки, ноги і бік, ми втрачаємо щось з виду.
Ми забуваємо, що вознесений Христос піднісся з язвами, зраненим нашим гріхом тілом Своїм і що якимось незбагненним чином не тільки воскреслий, а й вознесений Христос, що вступив у славу Божу, що сидить праворуч Бога і Отця, несе на Своєму людському тілі рани, котрі завдані були Йому людським гріхом. Він все ще несе на Своїх плечах людську неміч, і Воскресіння Христове і страшна Страсна седмиця зараз ніби включені в таємницю Триєдиного Бога, Тройці Святої, Незбагненної, Великої. Уся скорбота землі, увесь біль, весь жах лягли на Христа, але Він не скинув їх ні Воскресінням, ні Вознесінням Своїм у славі. Христос залишається Агнцем Божим, закланим до створення світу за спасіння світу.
І коли в день Святої П'ятидесятниці – той день, який ми святкуємо як день Тройці Святої – Він посилає Свого Духа на учнів, на Апостолів, на Церкву, у весь світ, Він посилає Його нам як би двояко. З одного боку, ми – Тіло Христове, живе, трепетне: змучене й уражене за тисячоліття Тіло Христове, за словами апостола Павла, що носить на собі рани Спасителя, які доповнюють в собі те, чого бракувало земній скорботі та тілесному стражданню Христа; з століття в століття Церква покликана бути Тілом Христовим, що ламається за спасіння людства. І ми, як Тіло це, хоч якби були не гідні цього, але тому що ми – Христові, тому що ми – Церква, ми прилучені цьому дару Святого Духа.
Але Дух Святий сходить на нас не тільки тому, що ми вже, незбагненним чином, з'єднані з Христом, а й тому, що ми немічні, ми безсилі, ми гріховні, і лише сила Божа, що проявляється в немочі людській, може нас спасти. Отримуємо ми Духа Святого не тільки як Тіло Христове, але порізно і разом як грішне суспільство і як грішники, які відчайдушно потребують сили Божої для спасіння нашого...
І тому до свята, яке гряде на нас у прийдешній Четвер, а через десять днів потім, до свята Пресвятої Тройці, ми повинні готуватися особливим чином: ми повинні прийти в немочі нашій, але з усією відкритістю, з усією тугою за Богом, з усім голодом і з усією жагою нашою про те, щоб прийшов Господь, щоб ожила наша душа, щоб змінилося життя наше...
Проведемо ж ці дні вдумливо: проведемо їх в очікуванні і в молитві, щоб, коли ми разом співатимемо Духу Святому призовну молитву: «Прийди і вселися в нас!» - це була б не чергова молитва, а завершення всієї нашої туги за Богом, усієї любові нашої до Бога, і щоб неміч наша відкрилася Йому, як тільки душа може відкритися любові, радості.
І тоді, якими б ми не були гріховними і немічними, ми зможемо сприйняти знову і по-новому велику міру благодаті, яка робить нас ближчими і більш своїми Богу, Тому Богу, Який увійшов у славу в плоті, зраненій гріхом нашим, яка продовжує бути незціленою, бо наш гріх ще триває...
Який дивний наш Бог! З якою вдячністю ми можемо думати про Нього! Ми, напіввірки, ми, котрі живуть так погано, Ним улюблені. Він у нас вірить, на все сподівається і все силою Своєю нам може дати, якщо ми дамо Йому право, владу над нами, простір діяти вільно. Будемо ж готуватися благоговійно до світлого свята Вознесіння, та зішестя Духа Святого на нас Амінь.
митрополит Антоній Сурожський.