Неділя 5-та після П'ятдесятниціОколиця міста, на якій відбулася зустріч із сьогоднішнього Євангелія, була місцем, де не могли знайти спокою люди, яких мучили біси. Через страх перед ними ніхто не наважувався проходити тією дорогою.

Христос, ступивши на ту землю, зустрічає двох біснуватих. Демони першими називають Його Сином Божим і, тремтячи перед Його владою, просять дозволити їм увійти в стадо свиней. Господь, бачачи страждання цих людей, звільняє їх від бісівської неволі.

Здавалося б, після такого чуда жителі міста мали б із радістю зустріти Спасителя. Але сталося навпаки. Побачивши те, що сталося, вони попросили Христа залишити їхню землю.

Господь не сперечається і не примушує прийняти Його. Він сідає в човен і повертається до Капернаума.

Та сьогоднішнє Євангеліє відкриває нам дуже важливу істину. Господь ніколи не перестає бачити людину. Навіть тоді, коли вона вже не має сил просити про допомогу, Христос Сам приходить їй назустріч. Там, де інші бачили лише страх і небезпеку, Він побачив людей, яких потрібно було визволити.

Часто й ми можемо бути схожими на жителів того міста, коли через власні страхи, прив'язаність до земного чи небажання змінювати своє життя не впускаємо Христа у своє серце. Проте Він не перестає чекати нашого відкритого «так», адже Його мета завжди одна – знайти людину, зцілити її та повернути їй справжню свободу.