Лист
скромній людині, яка покаялася в тому, що згрішила
словом.
Добре ти зробив, що відразу покаявся. Господь
залишив нам покаяння для нашого спасіння: якби не було покаяння, і
апостоли не спаслися б, а тим більше інші люди. Язиком грішимо, а
серцем каємося. Ти сказав лихе слово проти свого сусіда, немов іскру
в сіно кинув. Все село чуло й сміялося. Сусід був прикро вражений й
подав на тебе в суд. Тебе тривожить не вирок суду, а покарання
сусіда. Він більше не бажає з тобою розмовляти, він відвернувся від
тебе. Що тепер робити?
Віддай все Богові й часу. Молися всевідаючому
Творцеві за пом'якшення серця твого сусіда. Використай будь-яку
можливість сказати про нього добре слово й чекай. Господь, добре
слово й час зроблять своє, і колись ви знову, примирені, підете
разом до храму.
Хай послужать тобі повчанням слова Спасителя:
Істинно кажу вам, за кожне пусте слово, яке виходить із вуст ваших,
дасте відповідь у день Страшного Суду'. Чи не свідчить це про те, що
всяке злісне й брехливе слово порушує порядок всесвіту й ображає
Спасителя? Добре або лихе слово, яке ми вимовляємо явно або таємно,
у думках, відчуває весь всесвіт, відчуває й Творець почуттів. Як
слово може втаїтися від Того, Кому всі думки відомі? Стародавні
греки говорили, що спис Ахілла може одним кінцем поранити, а іншим
зцілити рану. Ми не знаємо, як спис, але знаємо, що може це язик
людський. Язиком рани наносяться, язиком зцілюються: Ним
благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаємо людей (Як. 3:
9).
В якомусь селі стався страшний випадок. Мала
одна мати єдиного сина, школяра. Розсердилася якось матір на сина й
у гніві вимовила божевільні слова: "Якби очі мої тебе ніколи не
бачили, тоді я була б щасливою!". Дитина була настільки вражена, що
хлопець схопив рушницю й застрелився; поруч із ним знайшли його
шкільну дощинку, на якій він написав слова: "Мамо, ось, зникаю я з
очей твоїх, тільки б ти була щаслива". Після цього самотня мати
щовечора сиділа біля вогнища й заливала вогонь слізьми, поки одного
разу зранку не знайшли її мертвою біля згаслого вогнища: померла від
горя.
Бачиш, що божевільне слово робить? Але не
залишу тебе без прикладу доброго слова. Під час війни послали одного
боязливого солдата в розвідку. Всі знали його боязливість і
сміялися, коли дізналися, куди посилає його старшина. Тільки один
солдат не сміявся. Він підійшов до свого товариша, щоб підтримати й
підбадьорити його. Але той відповів йому: "Загину я, ворог зовсім
поруч!". -"Не бійся, брате: Господь ще ближче", - відповів йому
добрий товариш. І ці слова, як великий дзвін, задзвонили в душі того
солдата, і дзвонили до кінця війни. І ось, колись боязкий солдат
повернувся з війни нагороджений багатьма орденами за хоробрість. Так
перетворило його благе слово: "Не бійся: Господь ще ближче!".
Мир тобі й здоров'я від
Господа!
Джерело: Прес-центр Київської Патріархії.