До 160 річчя з дня народження Миколи Неплюєва

Микола Миколайович Неплюєв (1851- 1908) - громадський діяч, богослов, соціальний практик, педагог і мислитель. Народився 11 вересня 1851 року в містечку Янпіль Глухівського уїзду Чернігівської губернії (нині смт Ямпіль Сумської області). Він був суспільним діячем європейського масштабу, членом англо-російської літературної спілки, Міжнародної Молитовної спілки, головним організатором проведення Конгресу єдиного людства (Париж 1900).
В 1874 році закінчив юридичний факультет Петербурзького університету. У 1877 році пережив духовний переворот: сповнений співчуття до простого народу, він вирішує залишити дипломатичну кар'єру , повернутися на батьківщину, до батьківського маєтку й присвятити своє життя справі просвітництва,турботам про моральне й матеріальне поліпшення життя селян. Необхідних для майбутньої роботи в сільському господарстві знань Неплюєв набув у Московській землеробській академії, пройшовши дворічний курс вільним слухачем.
У 1881 році, після закінчення академії, він повернувся до свого маєтку в хуторі Воздвиженський Глухівського повіту Чернігівської губернії. Неплюєв звернувся до батька з проханням про надання йому економічної самостійності для того, щоб організувати притулок для сиріт. Неплюєв почав з того,що взяв на виховання десять селянських дітей з бідних сімей; таким чином, 4 серпня 1881 року зародилася майбутня Воздвиженська школа.

Детальніше...

До 160 річчя з дня народження Миколи Неплюєва

Микола Миколайович Неплюєв (1851- 1908) - громадський діяч, богослов, соціальний практик, педагог і мислитель. Народився 11 вересня 1851 року в містечку Янпіль Глухівського уїзду Чернігівської губернії (нині смт Ямпіль Сумської області). Він був суспільним діячем європейського масштабу, членом англо-російської літературної спілки, Міжнародної Молитовної спілки, головним організатором проведення Конгресу єдиного людства (Париж 1900).
В 1874 році закінчив юридичний факультет Петербурзького університету. У 1877 році пережив духовний переворот: сповнений співчуття до простого народу, він вирішує залишити дипломатичну кар'єру , повернутися на батьківщину, до батьківського маєтку й присвятити своє життя справі просвітництва,турботам про моральне й матеріальне поліпшення життя селян. Необхідних для майбутньої роботи в сільському господарстві знань Неплюєв набув у Московській землеробській академії, пройшовши дворічний курс вільним слухачем.
У 1881 році, після закінчення академії, він повернувся до свого маєтку в хуторі Воздвиженський Глухівського повіту Чернігівської губернії. Неплюєв звернувся до батька з проханням про надання йому економічної самостійності для того, щоб організувати притулок для сиріт. Неплюєв почав з того,що взяв на виховання десять селянських дітей з бідних сімей; таким чином, 4 серпня 1881 року зародилася майбутня Воздвиженська школа.
Створив в с.Воздвиженське Ямпільського району Сумської області - Православне Хрестовоздвиженське Трудове Братство, яке уособлювало живу модель вільного людського братерства бідних і багатих християн. З організаційно - правової точки зору воно являло собою кооперативне товариство виробництва і споживанім з колективною формою власності на засоби виробництва.
У 1891 році була створена аналогічна чоловічій чотирирічна школа для дівчаток - Преображенська. Надалі братство поповнювалося, в основному, випускниками Воздвиженської і Преображенської шкіл. Всі братчики користувалися безкоштовною медичною допомогою, бібліотекою та можливістю отримання освіти (найталановитіших дітей він відправляв навчатися за кордон).
Росії вчинок - передає все майно загальною вартістю 2 мільйони 750 тисяч карбованців у повну власність братства.
Основна ідея Неплюєва, якій він присвятив все своє життя, полягала в необхідності покаяння та єднання між християнами, що здійснювалося в християнській громаді. Такі громади можуть об'єднатися в трудове братство, в яких віряни могли б влаштовувати своє життя по вірі, жити разом з братами у Христі і заробляти кошти на життя шляхом спільної діяльності. Як чеснота істинно християнська, його любов осягала не тільки його "воздвиженських братів", але і всю Росію, усе людство. Він хотів, щоб усюди панували мир і любов, щоб всі спромоглись зрозуміти радість і користь братерського життя, утіленого в Трудовому Братстві. Всяке виявлення злості і ненависті було для нього буквально особистим стражданням, і риси обличчя його змінювались від одного читання газет, які повідомляли про злочини і звірства. Він брав активну участь у світових і європейських мирних конгрессах в Парижі, Лондоні і Берліні, він мав багато друзів і прихильників своїх ідей, з інтересом слідкував за всім, що робилось у світі для торжества добра. Він живо переймався справою поєднання християнських конфесій. Вирішення цього серйозного питання, вважав він, залежить не від наукових суперечок, а від доброї волі, любові.
Ідеї, які сповідував М.М. Неплюєв, актуальні і в наш час. І нам, нащадкам, і прийдешнім поколінням треба вивчати той досвід, те надбання, яке він залишив після себе і втілювати це у життя на благо нашої незалежної України.
Сумське земляцтво у м. Києві Ямпільський підрозділ