Так
були створені небо і земля і все воїнство їх. 2. І звершив Бог до
сьомого
дня діла Свої, які Він робив, і спочив у день сьомий від усіх діл
Своїх, які чинив. 3. І благословив Бог сьомий день, і освятив його, бо
спочив від усіх діл Своїх, які Бог чинив і створював. 4. Ось
походження неба і землі, при створенні їх, у той час, коли Господь Бог
створив землю і небо, 5. і всякий польовий чагарник, якого ще не було
на
землі, і всяку польову траву, що ще не росла, тому що Господь Бог не
посилав дощу на землю, і не було людини для обробки землі, 6. але пара
піднімалася з землі й зрошувала усе лице землі. 7. І створив Господь
Бог
людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала
людина душею живою. 8. І насадив Господь Бог рай у Едемі на сході, і
примістив там людину, яку створив. 9. І виростив Господь Бог із землі
всяке дерево, приємне на вигляд і добре для їжі, і дерево життя посеред
раю, і дерево пізнання добра і зла. 10. З Едему витікала ріка для
зрошення раю; і потім розділялася на чотири ріки. 11. Ім’я
однієї Фисон:
вона обтікає всю землю Хавила, ту, де золото; 12. і золото тієї землі
добре; там бдолах і камень онікс. 13. Ім’я другої ріки Гихон [Геон]:
вона обтікає всю землю Куш. 14. Ім’я третьої ріки Хиддекель [Тигр]:
вона протікає перед Ассирією. Четверта ріка Євфрат. 15. І взяв Господь
Бог людину, [яку створив,]
і оселив її в саду Едемському, щоб обробляти його й оберігати його. 16.
І
заповів Господь Бог людині, сказавши: від усякого дерева в саду ти
будеш їсти, 17. а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в
той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш. 18. І
сказав Господь
Бог: не добре бути чоловікові одному; створімо йому помічника, за його
подобою. 19. Господь Бог створив із землі всіх тварин польових і всіх
птахів небесних, і привів [їх]
до людини, щоб бачити, як
вона назве їх, і щоб, як назве людина всяку душу живу, так і було
ім’я
їй. 20. І нарекла людина імена всій худобі і птахам небесним і всім
звірам польовим; але для чоловіка не знайшлося помічника, подібного до
нього. 21. І навів Господь Бог на чоловіка міцний сон; і, коли він
заснув, узяв одне з ребер його, і закрив те місце плоттю. 22. І створив
Господь Бог з ребра, яке взяв у чоловіка, жінку, і привів її до
чоловіка. 23. І сказав чоловік: ось, це кістка від кісток моїх і плоть
від плоті моєї; вона буде зватися жінкою, бо взята від чоловіка [свого].
24. Тому залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки
своєї; і стануть [два]
однією плоттю. 25. І були вони обоє нагі, Адам і
дружина його, і не соромилися.
