І згадав Бог про
Ноя, і про всіх звірів,
і про всю худобу, [і про всіх птахів, і про всіх плазунів, що
плазують,] що були з ним у ковчезі; і навів Бог вітер на землю, і води
зупинилися. 2. І закрилися джерела безодні і вікна небесні, і
припинився
дощ з неба. 3. Вода ж поступово поверталася з землі, і стала спадати
вода
після закінчення ста п’ятдесяти днів. 4. І зупинився ковчег у
сьомому
місяці, у сімнадцятий день місяця, на горах Араратських. 5. Вода
постійно
спадала до десятого місяця; у перший день десятого місяця показалися
верхівки гір.
6. Після
сорока днів Ной відчинив зроблене ним вікно ковчега 7. і випустив
ворона,
[щоб бачити, чи спала вода з землі,] який, вилетівши, відлітав і
прилітав, доки не осушилася земля від води. 8. Потім випустив від себе
голуба, щоб побачити, чи зійшла вода з лиця землі, 9. але голуб не
знайшов місця спокою для ніг своїх і повернувся до нього в ковчег, тому
що вода була ще на поверхні всієї землі; і він простягнув руку свою, і
взяв його, і прийняв до себе в ковчег. 10. І почекав ще сім днів інших
і
знову випустив голуба з ковчега. 11. Голуб повернувся до нього у
вечірній
час, і ось, свіжий оливковий листок у дзьобі в нього, і Ной дізнався,
що вода зійшла з землі. 12. Він почекав ще сім днів інших і [знову]
випустив голуба; і він уже не повернувся до нього.
13. Шістсот
першого року [життя Ноя] до першого [дня] першого місяця припинилася
вода на землі; і відкрив Ной покрівлю ковчега і подивився, і ось,
обсохла поверхня землі. 14. Й у другому місяці, до двадцять сьомого дня
місяця, земля висохла.
15. І
сказав [Господь] Бог Ною: 16. вийди з ковчега ти і дружина твоя, і сини
твої, і дружини синів твоїх з тобою; 17. виведи із собою всіх тварин,
що
з тобою, від усякої плоті, з птахів, і худоби, і всіх плазунів, що
плазують по землі: нехай розійдуться вони по землі, й нехай плодяться і
розмножуються на землі. 18. І вийшов Ной і сини його, і дружина його, і
дружини синів його з ним; 19. усі звірі, й [уся худоба, й] усі плазуни,
й
усі птахи, все, що рухається по землі, за родами своїми, вийшли з
ковчега.
20. І
влаштував Ной жертовник Господу; і взяв із усякої худоби чистої і з
усіх птахів чистих і приніс у всепалення на жертовнику. 21. І відчув
Господь приємні пахощі, і сказав Господь [Бог] у серці Своєму: не буду
більше проклинати землю за людину, тому що помисли серця людського
–
зло від юности його; і не буду більше знищувати усе живе, як Я зробив:
22. надалі в усі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і зима,
день і ніч не припиняться.
