ГОЛОВНА · ЄПАРХІЯ · НАШІ ПАРАФІЇ · БІБЛІОТЕКА · СТАТТІ · ФОТО ГАЛЕРЕЯ · МОЛОДІЖНЕ БРАТСТВО · ДОПОМОГТИ НАМ · ДОПОМОГА НА БУДІВНИЦТВО · КАЛЕНДАР · ПОШУК · КОНТАКТ · Пожертва на Свято-Воскресенський кафедральний соборThursday, March 28, 2024
Навігація
ГОЛОВНА
ЄПАРХІЯ
НАШІ ПАРАФІЇ
БІБЛІОТЕКА
СТАТТІ
ФОТО ГАЛЕРЕЯ
МОЛОДІЖНЕ БРАТСТВО
ДОПОМОГТИ НАМ
ДОПОМОГА НА БУДІВНИЦТВО
КАЛЕНДАР
ПОШУК
КОНТАКТ
Архів файлів
FAQ
Зворотній зв'язок
Пожертва на Свято-Воскресенський кафедральний собор
Пожертва на Свято-Воскресенський кафедральний собор
Всі статті
Проповіді
Мистецтво
Статистика
Богослів'я
Суми і Сумщина
Історія Церкви
Релігія - Політика
Християнські свята
Магія, астрологія, окультизм
Піст у житті християнина
Останні статті
Благовірний великий ...
«Колір чистоти і цно...
28 вересня - пам'ять...
Воздвиження Чесного ...
Життя і страждання С...
Наші друзі off
В духовному полоні сусідньої держави

В духовному полоні сусідньої держави

“Це ж треба мати сатанинський намір,
Чаїть в собі невиліковний сказ,
Щоб тяжко так знущатися над нами
Та ще й у всьому звинуватить нас”.
Ліна Костенко

Прикро констатувати, що на 15-му році незалежності України антиукраїнські сили руйнують ключові устої: мову, віру, культуру. Реальної незалежності поки що немає.
Однією з болючих проблем суспільства залишається релігійна ситуація. Йдеться про сучасне панування, я б сказав, духовну окупацію України осійською Православною Церквою, Московською Патріархією, її грубе втручання у внутрішні справи нашої держави.
Щоб не бути голослівним, давайте з’ясуємо, чому й досі Москва хазяйнує в наших духовних святинях: Київсько-Печерській Лаврі, Святогорській пустині в Донецькій, Почаївській Лаврі в Тернопільській, Глинській пустині в Сумській, в десятках інших монастирях. Чому промосковські ієрархи, священики, служителі так званої УПЦ (Московського Патріархату) в Сумській, Чернігівській, Харківській та інших областях поводять себе як хулігани?
Звичайно, відповідь на це запитання не може бути однозначною. Але, мабуть, в першу чергу, це пояснюється рівнем національної свідомості наших людей, який залишив у спадок нашій державі від царського і радянського минулого. Будемо відвертими: зараз кожен українець бачить і боляче відчуває брак національної культури багатьох депутатів Верховної Ради, членів українського уряду, деяких голів облдержадміністрацій, які демонстративно ігнорують державну мову, матеріально і юридично підтримують УПЦ (Московського Патріархату).
Впродовж останніх років “оборонцями” в Україні виступають януковичі, симоненки, вітренки та інші політичні угрупування. До того ж, в їх руках і влада, і фінанси.
Може, наведені аргументи стануть переконливішими у зв’язку з відомою історією про передачу Чернігівській громаді УПЦ Київського Патріархату Катерининської церкви. Нагадаю читачеві, що рішення про це відповідно до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” 30 червня 2006 року прийняла адміністрація. Отже, українській громаді адміністрація міста повинна була повернути український храм. Але проти цього рішення відразу ж виступили місцеве духовенство УПЦ (МП), політики-екстремісти Вітренко, Кауров. Їх активно підтримали колишній міський голова (нині Міністр транспорту і зв’язку) соціаліст М.Рудьковський, начальник обласного управління міліції теж соціаліст В.Костюк. Як наслідок – Катерининська церква до цього часу не передана релігійній громаді, бо фактично окупована. Судова влада вирішити це питання теж не спроможна, бо М.Рудьковський не з’являється на судові засідання. На офіційне звернення керуючого архієрея єпископа Мефодія (Срібняка) до голови уряду В.Ф.Януковича з проханням вирішити цю проблему надійшла відписка, згідно з якою вирішення питання відпрасоване тій же місцевій владі.
Інший приклад. Чітко визначив власну позицію народний депутат від Партії регіонів Ю.Болдирєв. 4 листопада 2006р., виступаючи на одному із телеканалів, він відверто заявив, що його мета – відродження радянської імперії, посилення військової, економічної й релігійної присутності Росії в Україні. На пропозицію, що йому, з антиукраїнськими поглядами краще б було б виїхати до Росії, Ю.Болдирєв, схрестивши певним чином руки зробив відповідний жест і заявив: “накася-викусі”.
Це так би мовити діяння українських “ура-патріотів”. Але викликає подив неодноразове надання телеефіру таким російським шовіністам як Д.Рогозін. Приміром, 14 жовтня ц.р. у своєму виступі на 5-у телеканалі він заявив, що вступ України до НАТО: “На какой хрен вам
это надо?”; про УПА: “Это – враги!..”; про державний кордон: “Проводить границу по Азовському морю только дурак может. Это наше общее море…” . Для нього, звичайно, єдина віра – РПЦ.
Не дивно, що 3 листопада він так безапеляційно відстоював право на російський марш (своєрідний “хресний хід”) в Севастополі й Одесі, який, як відомо, пройшов з чужими паспортами та з іконою останнього російського імператора Миколи ІІ.
“Если кто будет в
ыступать против, я набью ему морду, – закінчив він своє інтерв’ю українському телеканалу.
Що це як не грубе втручання у внутрішні справи сусідньої держави?! Можна навести й інші факти, але справа не в цьому. Найогидніше те, що ми так легковажно надаємо ЗМІ людям, які відверто зневажають нашу державу, нашу історію, нашу віру. Давайте хоч на хвилинку замислимося, чи не надто щільно оточують нас російські війська, російські нафто-газові компанії, російські духовні центри, відомі як УПЦ (МП)?
На жаль, дехто і на сьогодні сприймає монастирі і храми, привласнені Московським Патріархатом, як звичайні релігійні організації з російською мовою богослужіння. Але, в тім-то і річ, що це не так. Неважко з’ясувати, що це замасковані під українською назвою російські релігійні організації, підпорядковані Москві. Проте, багатьом українцям, щось чи хтось перешкоджає пізнати істину: страх чи обман?
Так чи інакше, а політики – “захисники” російського православ’я в Україні це добре знають. То навіщо ж, шановні, так лукаво змішувати праведне з грішним?
Звичайно ж, Росія не зацікавлена в національному відродженні України, усіма засобами протидіє цьому. Ще раз підкреслимо – РПЦ і Московську Патріархію ніяк не влаштовує перспектива втрат в Україні понад 9 тисяч парафіян, більше 5 тисяч культових будівель та 155 монастирів (за статистичними даними УПЦ (МП), – журнал “Наука і релігія”, №11, 2004р.).
Немає сумніву, що для Росії в цій ситуації найголовніше не допустити, щоб Україна мала свою Помісну Православну Церкву, якою фактично є УПЦ Київського Патріархату.
Звичайно, служителі УПЦ (МП) відчуваючи таку підтримку від урядовців і певних політичних сил як України так і Росії, поводять себе, м’яко кажучи, зухвало. А звідси – далеко не божі, не християнські методи діяльності Московських церковних достойників в Україні. Ми не спроможні, зупинити хуліганські дії деяких служителів АПЦ (МП). А їх більш ніж достатньо для заведення кримінальних справ. Але... “спить правосуддя”...
В нашій газеті ми про такі факти повідомляли неодноразово, та на превеликий жаль, події останніх днів 2006 року в релігійному житті Сумської, Чернігівської та інших єпархій змушують знову констатувати досить неприємні речі.
Щоб відобразити картину поведінки служителів УПЦ (МП) не Христу і Його антиподу (сатані чи Люцифіру), викрити їх лукаві задуми і сатанинські дії по відношенню до УПЦ Київського Патріархату, змушені навести неймовірний факт сатанинської зневаги справжньої Української Православної Церкви – УПЦ КП.
Отже, як сказано в Біблії, “хто має вухо, нехай чує”. (Одкр.2:7).
14 жовтня 2006 року на свято Покрови Богородиці в с.Пустовійтівка, що на Роменщині, був освячений новозбудований Свято-Троїцький храм. Нагадаю читачеві, що саме тут у 1773-1780рр. з ініціативи останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського був зведений храм на честь святої Трійці. Щоправда, добудували парафіяни свою церкву уже без знаменитого земляка, оскільки він, як один із лідерів козацької вольниці, за вказівкою імператриці Катерини ІІ був заарештований і таємно вивезений до Соловецького монастиря.
Пізніше, за радянських часів, Пустовійтівський храм був напівзруйнований. З часом атеїстична влада в ньому відкрила сільський клуб, потім – магазин, склад, пункт прийому склотари, тощо.
І ось, нарешті, на місті руїни зведено прекрасний новий храм. В його освяченні взяли участь Патріарх Київський і всієї Руси-України Святіший Філарет та Президент України Віктор Ющенко. Він щиро подякував будівельникам і парафіянам за все те, що зроблено їх руками і подарував громаді ікону Ісуса Христа. Як очевидець, стверджую: це була урочиста і видатна подія не тільки в житті села, але й області.
Яку ж треба мати паталогічну ненависть до УПЦ Київського Патріархату, щоб осквернити цей храм?! В ніч на 29 жовтня невідомі (за попередніми даними – дві парафіянки релігійної громади УПЦ (МП) зірвали надвірну ікону Святої Трійці, на храмових дверях фарбою написали число “666” – знак антихриста, а також образливі слова на адресу Патріарха Філарета. Не знаю, як у замовників і виконавців на це піднялась рука? Не інакше, як сам сатана ними й керував, бо жодна нормальна людина, а тим більше віруюча, не візьме такий гріх на свою душу.
Все ж таки правду люди кажуть: чим ближче до московських попів, тим далі від Бога. Це – істина, перевірена століттями. А на підтвердження ще один факт.
Як повідомив священик Свято-Троїцького храму с.Пустовійтівка о.Анатолій Рудько, після вищезгаданого факту вандалізму, що відбувся 29 жовтня ц.р., дві парафіянки УПЦ Московського Патріархату: Акименко Н.І. – (с.Вовківці), Данько В.С. – (с.Пустовійтівка) попередили служителів новозбудованого храму: якщо ця церква не буде передана Московському Патріархату, вони її підпалять...
Як бачимо, охоплені дикою ненавистю до української церкви ці “віруючі”, виховані служителями УПЦ (МП), використовують протиправні дії, залякуючи віруючих. Хотілося б застерегти цих нещасних людей: якщо ви не хворі, психічно здорові й розраховуєте на безкарність, знайте – не буде вам виправдання і ...“кожному воздасться по ділах його” (Мф. 17:27).
Про все це священик сповістив місцеву міліцію і голову сільської ради.
Але наслідки розслідування до цього часу невідомі і у парафіян Свято-Троїцького храму є сумнів, що вони коли-небудь стануть відомі, хоча всім зрозуміло, що саме влада повинна стати на захист церкви. Що ж, поживемо – побачимо, а поки що згадаємо народну мудрість: якщо злочинець невідомий, подумай, кому це вигідно! При цьому мимо волі згадується справа про підпал “невідомими” новозбудованого Свято-Петровського храму в м.Шостка в ніч на 25 серпня 2006 року.
Дотримуючись цієї народної мудрості, розумієш, що “невідомі” – добре відомі. Але, найжахливіше, що це все свідомо організовано, робиться за вказівкою, що організаторами і виконавцями є люди, які вважають себе священиками істинно канонічної, тобто – Російської православної церкви та “справжніми” вірними цієї ж церкви.
Досвід показує: небезпечний цей шлях. Маючи немалу життєву школу, вивчаючи історію репресій проти Церкви, можу затвердити: всі, хто піднімав руку на Церкву, закінчили трагічно. Але це, склалось враження, мало хвилює сучасних хуліганів від УПЦ (МП). Тож моя їм порада: схаменіться, “не обманюйтесь, Бог зневаженим не буває” (Гал. 6:7).
Не маю ніяких ілюзій щодо спротиву зросійщеної УПЦ (МП) і все-таки звертаюсь не до “мертвих”, а до живих, тобто до промосковських церковних достойників із закликом: “Зупиніть, духовний тероризм! Насправді ви перебуваєте “у жовчі гіркій та в путах неправди (Дії, 8:18). А головне, пам’ятайте: всяка дія викликає протидію. А може ви на це розраховуєте?”.
Навіть простому смертному зрозуміло, що ви відступились від віри Христової, від Законів, від своєї держави і бездумно проповідуєте провокації. Все відбувається за відомою схемою: погрози, ворожа пропаганда, дії (підпали...)....
Неприємно, звичайно, але нагадаю. В столиці України розповсюджують “ДАР” служителям православн
ых церквей от клуба “Стретение” (Киево-Печорской Лавры). “ДАР” – це комплект брехливих листівок, спрямованих проти УПЦ Київського Патріархату, Української Автокефальної Православної Церкви, Української Греко-Католицької Церкви, тощо.
Аналогічні за змістом листівки розповсюджувались і в Сумах в Свято-Троїцькому соборі, а також у районах і селах області. Скажімо, наприкінці жовтня в с.Уралово Середино-Будського району священиком УПЦ (МП), настоятелем храму Ікони Почаївської Божої Матері смт.Зноб-Новгородське розповсюджувався так званий “Почаевский листок” із образою на Патріарха Київського і всієї Руси-України Святійшого Філарета та закликом не відвідувати Церкву УПЦ Київського Патріархату. Далі – цитую:
“... Дорогие жители с.Уралов
о! Будьте бдительны и не участвуйте в богослужениях в церкви Киевского Патриархата … і т.д. і т.п.
Доводиться нагадати авторам листівки і всім служителям Православної Церкви Московського Патріархату в Україні, що:
по-перше – це грубе порушення Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”, ст.5; а по-друге – це жахливе лукавство вважати тільки себе, тобто РПЦ, носіями істинно православної віри. Хіба не знаєте, що істинних та ідеально праведних, крім Бога, нема?!
А втім, так може діяти тільки РПЦ, яка давно мріє стати “Третім Римом”. Самі собі вручили мандат на непогрішиму істину і по-імперськи намагаються керувати православними церквами інших держав, з роздратуванням звинувачуючи їх в розколі...
А ви, наші зрусифіковані ієрархи та духовенство, невже не відчуваєте своєї неповноцінності, рабської покори іноземній державі? Наші ж пращури були українцями, наша Церква – одна з найстаріших християнських церков у світі! Як же таке сталося, що ви втратили національний одвічний ген – патріотизм, мову, віру, а душа патріота перетворилась в душу лакея?!
Чи не тому ганьбою криємо все своє, українське, передусім – мову і Церкву?!
За таких умов дехто відчуває тривогу: а що ж буде далі? Триватимуть провокації?
Можливо. А відтак, час замислитись: чи станемо байдуже і смиренно чекати на те, як антинародна влада знов послідовно здаватиме Україну Москві? Чи все ж таки, будемо далі йти дорогою національного утвердження?
На мій погляд, головне сьогодні – діяти, протистояти силам зла, групувати патріотичні сили суспільства, спрямовані на реалізацію національної ідеї і утвердження Української Помісної Православної Церкви.
Маємо твердо усвідомити, що без цього Україна не стане сильною і самостійною, що за нас цього ніхто не зробить.

О.Сотник,
історик,член НСЖУ

Коментарі
Немає коментарів.
Додати коментар
Будь ласка, залогиньтесь, що б додати коментар.
Рейтинги
Рейтинг доступний тільки для користувачів.

Будь ласка, залогінтесь або реєструйтеся для голосування.

Немає даних для оцінки.
ДЕКЛАРАЦІЯ
ДЕРЖАВНІ ДОКУМЕНТИ
Время портала
Гість
Ім'я

Пароль

Запам'ятати мене



Реєстрація
Забули пароль?
Голосування
Звідки Ви дізналися про наш сайт?

Від знайомих

З іншого сайту

З пошукової системи

Для участі в опитуваннях ви повинні залогінитися.
Міні-чат
Вам необхідно залогінитися.

Немає присланих повідомлень.
Copyright © 2007
Веб-портал Сумської єпархії Православної Церкви України
Редакція Прес-центру залишає за собою право не погоджуватися зі смістом статтей, які присилають читачі. Викладені тут погляди не обов'язково повинні поділяти всі члени редакції прес-центру.
Матеріали Веб-порталу Сумської єпархії УПЦ КП можуть бути використані повністю чи частково лише за умови посилання на джерело.