ГОЛОВНА · ЄПАРХІЯ · НАШІ БЛАГОЧИННЯ · БІБЛІОТЕКА · СТАТТІ · ДОПОМОГТИ НАМ · ДОПОМОГА НА БУДІВНИЦТВО · КАЛЕНДАР · ПОШУК · КОНТАКТИ Friday, July 12, 2024
Навігація
ГОЛОВНА
ЄПАРХІЯ
НАШІ БЛАГОЧИННЯ
БІБЛІОТЕКА
СТАТТІ
ДОПОМОГТИ НАМ
ДОПОМОГА НА БУДІВНИЦТВО
КАЛЕНДАР
ПОШУК
КОНТАКТИ
FAQ
Зворотній зв'язок
Пожертва на Свято-Воскресенський кафедральний собор
Останні статті
Благовірний великий ...
«Колір чистоти і цно...
28 вересня - пам'ять...
Воздвиження Чесного ...
Життя і страждання С...
Наші друзі off
АКТУАЛЬНО
Як не «ковтнути» Голод
Голова СБУ Валентин Наливайченко — про завершальний етап розслідування наймасовішого злочину на території України та можливості подолання його наслідків сьогодні.

22 травня цього року СБУ порушила кримінальну справу за фактом геноциду в Україні. Один із доказів злочину: «Етнографічна карта проживання слов’янства» 1906 року, складена професором Флоринським, нещодавно віднайдена архівістами СБУ. Відтінком кольору на ній позначено межі компактного проживання українців. Це нинішня Україна, Поволжя і Північний Кавказ. Саме ці території були охоплені голодом–геноцидом у 1932—1933 роках, на їх кордонах стояли тоді загони оточення. «14 грудня 1932 року за підписом Сталіна вийшла Постанова ЦК ВКП(б) та Ради народних комісарів СРСР про хлібозаготівлі (читай — знищення голодом) на Україні, Північному Кавказі та в Західній області. Я впевнений, що у Йосипа Віссаріоновича були подібні мапи», — каже голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко.

— Валентине Олександровичу, свого часу пресою прокотилася скандальна інформація, ніби ви заявили, що Голодомор організували самі українці...

— Цю фразу вирвали з контексту. Я казав, що ми, національна спецслужба, розслідуємо злочин на власній території.

— Рафаель Лемкін зазначав, що геноцид в Україні — це комплексна, детально продумана акція, що включала нищення церкви, інтелігенції та селянства. Розслідування цієї справи також комплексне?

— Безумовно. Етапи злочину такі: знищення інтелігенції, розстріли духовенства, придушення збройних повстань на початку 1930–х і після цього вже остаточне рішення Сталіна про знищення селян голодом. Нещодавно ми розсекретили архівні документи про знищення української церкви у 1920–ті роки. 1300 парафій зникли з території України. До цього, з початку 1920–х, розпочалося нищення української інтелігенції. Відомо з архівів, що при кожному губернському відділенні НКВС створювався міні–концтабір: оточена територія без умов для проживання, куди зганяли людей, передусім відомих інтелектуалів. Думаю, що більшість із них вмирала від тортур. Знаємо, що така тюрма існувала на вулиці Липській — у тому приміщенні, яке СБУ передала Українському інституту національної пам’яті. Розстріляних у підвалах вивозили в биківнянський ліс. Десятки тисяч людей були замордовані ще до 1937–го, до початку Великого терору.

Запланований геноцид реалізовував Молотов, Каганович та інше партійне керівництво з Москви, яке приїжджало сюди чи письмово вимагало виконання від місцевих органів влади. Тих, що не зовсім рішуче діяли, негайно замінювали. Приклад: у Харкові таким чином керівника замінили на Постишева, який і реалізував винищення людей у конкретних районах. У Дніпропетровській області це був Хатаєвич. На Одещину з Москви прислали Разумова. Доповідні місцевих каральних органів у Центр є прямим свідченням виконання наказів більшовицької влади. Друге беззаперечне підтвердження злочину: розстріли сільської інтелігенції — учителів, бухгалтерів, працівників сільрад, які намагалися роздавати людям їжу. Тисячі рішень про їх розстріли долучені нині до кримінальної справи. Рішення називалося красиво — «высшая мера социальной защиты», а наприкінці назва розшифровувалася: розстріл.

— Відомо, що в 1934 році новостворений Інститут етнографії АН УРСР направив в українські села експедицію для збирання матеріалів «про відживання пережитків у матеріальній культурі, побуті й свідомості людей» та «зростання колективного господарства й нового побуту на протязі 1929—1934 рр.». Чи збереглися в розсекречених архівах документи, що свідчили б про «замірювання» у післяголодовому українському суспільстві подібних показників?

— Безумовно, ми розсекретили такі матеріали. Слідча група фіксує, що після скоєння злочину були перевірені його результати. Далі у вимерлі населені пункти примусово переселяли людей з інших територій, переважно з Росії.

— Роман Шухевич у 1933 році організував замах на радянського консула у Львові Майлова, щоб привернути увагу світу до вимирання мільйонів українців у центрі Європи. Чи є документи, які засвідчили б реакцію на цю подію радянського керівництва?

— На жаль, таких документів не маємо. На початку 1990–х зникли 12 томів справи Шухевича. Так само не маємо оперативних архівів про дії НКВС проти Романа Шухевича. Слідство триває.

— Інформаційна політика стосовно Голодомору в радянські часи була продуманою чи стихійною?

— Не лише продуманою, а й цілеспрямованою. Я за три роки роботи в цій темі бачив масу фотокарток, справжніх і підроблених, звітів правдивих та агітаційних, вказівок таємних і тих, що призначалися для публікації у газетах. Різниця — з точністю до навпаки. От агітаційна фотокартка з 1933–го: один з керівників Компартії України отримує від «вдячних селян Харківської області» отакенний коровай на честь доброго врожаю. І саме в тому районі в той момент, як ми тепер читаємо у звітах НКВС, вимирають люди, а органи НКВС вимагають їм збільшити квоту на розстріли. Одночасно з’являються таємні вказівки щодо знищення людей і пропагандистські широко публіковані вказівки «допомагати хлібом голодуючим районам України». Де, кому допомагали?

— І Росія сьогодні публікує оті пропагандистські райдужні тексти... Чи простежується певна спільність методик нинішньої інформаційної війни проти обговорення теми Голодомору з інформаційною блокадою у 1932 — 1989 роках?

— Безперечно. Ми розсекретили вказівки 1988 року керівництва КДБ УРСР. Вони дослівно збігаються з деякими текстами МЗС Російської Федерації. Ось, наприклад: «Спецслужбы противника, прежде всего США, подрывные центры и зарубежные украинские националистические формирования пытаются развернуть на Западе широкомасштабную антисоветскую кампанию вокруг так называемого искусственного голода в Украине, организованного в 1930–х годах, преследуя цель обвинить СССР в проведении акции геноцида в отношении украинского народа». Це 5 травня 1988 року, звернення до товариша Щербицького. КДБ у 1988 році вважав одним із головних завдань протидію науковим виданням, зокрема праці Роберта Конквеста «Жнива скорботи»! І вони досі наводять нам ті ж самі «аргументи».

— Які висновки може зробити держава з результатів дослідження Голодомору?

— Особисто для мене зрозуміло, що важливо чітко обмежити в законодав­стві повноваження силових органів. Щоб не з’являлися у нас більше масові поховання, щоб не зникали люди і не застосовували тортури до людей. Друге, щоб спецслужби були під контролем громадськості, закону й правоохоронних органів.

На території України — тисячі масових поховань. 1932—1933 років, до цього — 1920–х років і після цього — 1940, 1960–ті роки... Останнє місце масового поховання, яке виявила СБУ разом з прокуратурою якраз у тому місці, де був убитий Гонгадзе. У тому ж лісі ми знайшли десять трупів з ознаками насильницької смерті, закопаних у 1980—90–ті роки. Ось чому маємо до кінця розслідувати цю справу. Щодо освітніх програм, то ще Володимир Мономах у своєму Юридичному кодексі в 1125 році говорив: сильні люди не можуть нищити слабких. Тому дітей треба не лякати фотокартками жахливих смертей, а пояснити їм, що людину не можна переслідувати за політичними ознаками, а злочини мають бути розслідувані.


ДОВІДКА «УМ»

Над розслідуванням кримінальної справи сьогодні працюють 150 працівників СБУ. Це слідчі, оперативники й історики–архівісти. Під час слідства віднайдено 857 масових захоронень, з’ясовано назви 735 населених пунктів, занесених на «чорну дошку», розсекречено і долучено до кримінальної справи 400 документів, що свідчать про злочинні вказівки та їх виконання. Опитано понад 1300 свідків. Зібрано 253 томи кримінальної справи. Прийнято рішення про відкриття в кожній із 17 областей, де був Голодомор, окремої кримінальної справи.


ВАРТО ЗНАТИ

Естонські слідчі упродовж чотирьох років розслідували кримінальну справу за фактом геноциду естонського мирного населення (депортація у 1947 р.). Одна з обвинувачених осіб, за результатами судового розгляду цієї кримінальної справи, у 2004 році звернулася до Європейського суду з прав людини, посилаючись на неможливість застосування статті про геноцид через «термін давності». Європейський суд виніс рішення, що строки давності стосовно злочину геноциду не застосовуються. Це відкриває судову перспективу і для кримінальної справи за фактом Голодомору.


ЗАМОВНИКИ ВБИВСТВА

Досудове слідство СБУ дійшло висновків, що головним організатором геноциду проти української нації були: секретар ЦК ВКП(б) Сталін–Джугашвілі, член політбюро і голова Ради народних комісарів Молотов–Скрябін, секретар ЦК Лазар Каганович, секретар ЦК Павло Постишев, а також секретар ЦК КП(б)У Станіслав Косіор та голова Ради народних комісарів УСРР Влас Чубар. Вони віддавали злочинні накази за власними підписами.

Ярослава МУЗИЧЕНКО

        Джерело:  Україна Молода.

Коментарі
Немає коментарів.
Додати коментар
Будь ласка, залогиньтесь, що б додати коментар.
Рейтинги
Рейтинг доступний тільки для користувачів.

Будь ласка, залогінтесь або реєструйтеся для голосування.

Немає даних для оцінки.
ДЕРЖАВНІ ДОКУМЕНТИ
Гість
Ім'я

Пароль

Запам'ятати мене



Реєстрація
Забули пароль?
Голосування
Звідки Ви дізналися про наш сайт?

Від знайомих

З іншого сайту

З пошукової системи

Для участі в опитуваннях ви повинні залогінитися.
Міні-чат
Вам необхідно залогінитися.

Немає присланих повідомлень.
Copyright © 2007
Веб-портал Сумської єпархії Православної Церкви України
Редакція Прес-центру залишає за собою право не погоджуватися зі смістом статтей, які присилають читачі. Викладені тут погляди не обов'язково повинні поділяти всі члени редакції прес-центру.
Матеріали Веб-порталу Сумської єпархії ПЦУ можуть бути використані повністю чи частково лише за умови посилання на джерело.