Неділя про розслабленогоХочу звернути вашу увагу на три риси сьогоднішнього євангельського читання. Перше - як страшно чути, що людина тридцять вісім років була в крайній нужді, розбита тілесною хворобою, зламана, і що нікого не знайшлося, хто б її пожалів, хто б їй допоміг... І те, що трапилося з цією людиною, у наший час трапляється з мільйонами інших людей: тому що ми холодні серцем, тому що нам немає справи до того, що інші голодують, страждають через хворобу, перебувають у розпачі душевному, шукають і не можуть знайти свого шляху в житті, зрештою – Живого Бога , тому що ми такі холодні, мільйони людей залишаються в темряві і в холоді, на самоті і в жаху.
Друга риса цього Євангелія відноситься саме до цього: хто з нас може сказати, що коли він чогось бажав, про щось мріяв, чогось домагався і стояла поряд з ним інша людина, яка була в тій же нужді – але довше , у тій же нужді - але більше; хто з нас пожертвував собою, відступив убік і сказав: Ти пройди першим, ти будь першою – я почекаю... У відповідь на такий вчинок Господь міг би дати людині – кожному з нас, якби ми тільки зуміли так вчинити, – таку душевну тишу, таке світло, яке зробило б непотрібним те, чого ми так відчайдушно прагнемо.
І, нарешті, Христос каже цій людині: Дивись, бережись, не гріши більше, інакше ще гірше буде того, що ти пережив... Гріх, звичайно, виражається словами, думками, вчинками, волевиявленням; але в основі гріх – це відрив від Бога, тому що Бог є ніби ключем нашої цілості, нашої цілісності. Якщо ми від Нього відриваємося, то ми втрачаємо можливість бути цілсними. І відриваємося ми щоразу, коли по відношенню до іншої людини чинимо так, як не вчинив би Спаситель Христос. Він нам показав, що означає бути справжньою людиною: цілісною, яка носить у собі Божественну тишу та Божественну славу. Він нам показав шлях; Він нас попередив про те, що те, чого ми не зробили будь-кому з наших ближніх, ми не зробили Йому; і навпаки, якщо ми щось зробили для ближнього нашого, ми Йому це зробили, бо коли щось добре зроблено для любимої людини, то той, хто любить, ніколи цього не забуде.
Вдумаємося в те, що ми зараз читали, у ті натяки розуміння, які я спробував довести до вашої свідомості; доведіть це до свідомості, доведіть до серця, до волі, і нехай усе це розквітне живими, творчими вчинками. Амінь.
митрополит Антоній Сурожський
|
|
