Чому церковний новий рік починається з вересня?Такою є давня церковна традиція. Коріння її - з біблійної старозавітної традиції літочислення, в якій новий календарний рік розпочинався приблизно у середині вересня. Дату обраховували за місячним календарем, тому вона не має чіткого відповідника в календарі сонячному, але була близькою до часу астрономічного вересневого рівнодення. Також вона позначала завершення річного сільськогосподарського циклу, коли було зібрано попередній врожай і, після відпочинку, розпочиналося приготування до нового кола господарських робіт.

Початок церковного новоліття, нового літургійного року, початок чергового річного богослужбового кола зветься також індиктом. Календарно він припадає на 1 вересня. Початок індикту особливою урочисто відзначається у Церквах грецької традиції, а у Вселенський Патріарх разом з синодальними ієрархами з цієї нагоди підписує відповідний акт.

Слово «індикт» з латинської мови (indictio) означає «проголошення». Колись це означало публічне виголошення важливих приписів, декретів, уставу, що їх видавав римський імператор. Перший такий індикт з'явився за правління імператора Діоклетіана (284 – 305 рр.). Це був своєрідний перепис майна населення, що відбувався кожні 15 років у Римській імперії для встановлення і сплати податку. З часом слово «індикт» почало позначати не тільки імператорський наказ, але й період 15-літнього циклу і також його перший день.

Отже, спершу індикт використовували тільки з метою збирання податків, але з часом він стає також вихідною точкою на позначення різних дат із громадського життя. Дату індикту саме на 1 вересня встановив імператор Костянтин Великий у 312 році (до того часу індикт відраховувався з 23 вересня – дати народження першого римського імператора Октавіана Августа, привʼязаної до вересневого рівнодення).

Закріпили цю дату індикту на 1 вересня отці Першого Вселенського Собору в Нікеї у 325 році. Цієї традиції Східна Церква дотримується і до сьогодні. З кінця X століття, після Хрещення України-Руси, ця традиція поширилася і у наших землях. Водночас латинська західна церковна практика розпочинає літургійний рік першою неділею адвенту (Різдвяного посту).

Перше велике дванадесяте свято, яке умовно «відкриває» кожне церковне новоліття, є Різдво Пресвятої Богородиці (8 вересня), а «закриває» літургійний рік – Успіння Божої Матері (15 серпня). Це відображає велику повагу Церкви до Тієї, Яка народила Спасителя світу, без Якої неможливим було би спасіння людства, а ще символічно нагадує всім нам про початок і кінець життя.

Тож використовуймо наш час мудро, поспішаючи робити добро: «Отже, глядiть, робiть обережно, не як нерозумнi, а як мудрi, цiнуючи час, бо днi лукавi, отже, не будьте нерозсудливi, а пiзнавайте, що є воля Божа» (Еф. 5: 15-17).