Мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері СофіїМи розпочинаємо свій шлях до Бога вірою. Згодом у нашому серці народжується надія, а найвищим і найголовнішим почуттям стає любов.

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять чотирьох святих мучениць — Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії.

Вони жили у Римі у другому столітті, за часів імператора Адріана. Довідавшись про юних християнок, імператор намагався схилити їх до зречення віри, доручивши їх виховання язичниці. Однак дівчата залишилися непохитними у вірі в Христа. Тоді Адріан віддав їх на страшні муки. Господь дивовижно зберігав їх від пошкодження, але врешті, не досягнувши бажаного, імператор наказав відсікти їм голови.

Мати їхня, свята Софія, переживши мученицьку смерть дочок, не витримала глибокого горя і невдовзі відійшла до Господа.

Їхнє життя та подвиг відкривають нам глибокий духовний зміст: від Софії, що з грецької означає «мудрість», народжуються три головні християнські чесноти — Віра, Надія та Любов. Спершу з мудрості народжується віра, з віри — надія, а з надії — найбільша з чеснот, любов. Проте якщо хоча б однієї з них бракуватиме у нашій душі, то й мудрість не зможе існувати повноцінно.

Берімо приклад із цих святих угодниць Божих. Особливо зворушує те, що вони були дітьми, коли прийняли мученицьку смерть за Христа. Сам Господь сказав: «Будьте як діти» (Мф. 18:3). Тому й ми покликані наслідувати їхню віру, надію, любов та мудрість у чеснотах і в любові до Бога.