19 січня - День пам'яті Преподобного Лаврентія Чернвгівського19 січня 1950 року упокоївся преподобний Лаврентій Чернігівський, чесні мощі якого спочивають у Троїцько-Іллінському монастирі в Чернігові. Саме в цій обителі він колись прийняв чернечий постриг з іменем Лаврентій та присвятив своє життя служінню Богові і людям. Тож 19 січня Православна Церква України вшановує пам՚ять цього святого, якого було долучено до сонму святих у 1993 році.

В миру преподобного звали Лука Євсійович Проскура. Народився він 1868 року в селі Карильському на Чернігівщині в багатодітній, звичайній сільській родині. Дитинство теж провів у селі, мав здібності до музики і співів. Зі шкільних років співав у церковному хорі, а в 14 років став регентом сільського хору.

Сім'я жила бідно, тож Лука навчився шити і заробляв своєю працею, щоби допомогти родині. До 17 років він став чудовим кравцем, але в цей час померла його мати. Зі своїм другом Симеоном Лука вирушив пішки до Києва, щоб отримати духовну освіту, але тоді цього не вийшло. Разом з Симеоном Лука їздив і на Святу Гору Афон. Після наполегливих прохань Симеон був прийнятий до числа братії Афонського монастиря. А Луці один з афонських старців сказав: «Їдь у Батьківщину, ти там потрібен будеш». Так він і вчинив.

Повернувшись додому, на Чернігівщину, Лука спочатку став керівником хору Рихлівського Микільського монастиря. А пізніше його перевели на посаду регента в чернігівський чоловічий Троїцький монастир. Так, приблизно в 1905 році Лука переїхав до Чернігова, де і пройшло все його подальше життя.

Коли йому було 44 роки, в 1912-му, Лука був пострижений у ченці з ім'ям Лаврентій. Через два роки він був висвячений у ієродиякона, а в 1916 році – в сан ієромонаха. У 1928 році зведений в сан архімандрита.

До закриття Троїцько-Іллінського монастиря радянською владою преподобний Лаврентій незмінно був регентом хору, уставщиком і завідував монастирським книгосховищем. А коли прийшли більшовицькі гоніння на святу Церкву, а храми закривали й грабували, він говорив: «Бережіть книги, вони вам будуть потрібні. Ще будуть і монастирі, і архієреї, і все буде потрібно».

Під час війни, в період німецької окупації Чернігова, було дозволено відкрити Троїцьку обитель. За покликом отця Лаврентія зібралися монахині та віряни, які доклали багато праці, щоби відновити обитель. 21 листопада 1941 року відбулося перше богослужіння в церкві Феодосія, розташованій під Троїцьким собором. А в 1942 році був освячений і головний престол Троїцького собору. На хори піднявся отець Лаврентій, і величний храм сповнився злагодженим співом.

Преподобний мав дар прозорливості, славився як сповідник, його любили люди і він любив їх, був до них приязним, уважним, вмів розрадити мудрою порадою. Кожний від нього йшов зігрітий християнською любов'ю, підбадьорений, зі спокоєм на душі. Господь обдаровував його даром сердечної молитви і даром зцілення. Є багато свідчень про зцілення хворих за молитвами преподобного Лаврентія, ці приклади і свідчення докладно описано в його житії.

Упокоївся преподобний на 82-му році життя. Тіло його спочиває в Троїцькому соборі у Чернігові. Преподобний отче Лаврентію, моли Бога за нас!