2 лютого - Стрітення Господа нашого Ісуса ХристаЄрусалимський храм був місцем, куди юдеї приносили жертвоприношення. Виконання Закону, святкування та принесення жертв займали надзвичайно важливе місце в житті тодішнього народу. Храм був центром духовного життя, простором зустрічі людини з Богом через Закон і жертву.

Сьогоднішнє свято Стрітення Господнього відкриває глибший зміст цієї зустрічі — прихід Жертви до жертовника. Бог Сам входить у людську історію і, не відкидаючи Закону, сповнює його. Адже за приписом Закону кожен первісток, починаючи від виходу з єгипетського рабства, мав бути принесений Богові.

У світлі Нового Завіту стає зрозуміло, що Христос приходить не лише для формального виконання Закону, але щоб сповнити обітницю і визволити людину з рабства гріха та смерті. У постатях старця Симеона і пророчиці Анни постає все людство, яке в тривалому очікуванні прагнуло зустрічі з Месією.

Старець Симеон, немов уособлення людського роду, приймає у свої обійми Самого Бога. У цій тихій зустрічі, позбавленій зовнішньої величі, відкривається глибина події Стрітення. Стрітення постає як межа між Старим і Новим Завітом, де очікування переходить у сповнення, а Закон — у живу зустріч із Богом. Ця подія показує, що Божа присутність приходить тихо, але її сила глибока і безмежна.

Сьогодні згадується принесення Немовляти Христа до Єрусалимського храму на сороковий день після народження — момент, у якому поєдналися вірність Закону і початок нового етапу історії спасіння. Стрітення — це зустріч, що відбувається без слів, але говорить про більше, ніж будь-які пояснення. Воно відкриває Христа як істинну Жертву і водночас як Того, Хто входить у людську історію, щоб вивести її з рабства гріха і смерті. У цій зустрічі відчувається терпеливість і ніжність Бога до людства, Його бажання перебувати поруч з кожним, хто прагне Його близькості.