9 березня - пам'ять 40-ка мучеників Севастійських
У житті кожного християнина бувають різні випробування. Але коли ми перебуваємо в Церкві Христовій, то розділяємо одне з одним і радість, і смуток. Саме у спілкуванні з ближніми, у спільній молитві та підтримці один одного ми знаходимо справжнє спілкування з Богом.

Сьогодні Свята Церква вшановує пам’ять сорока мучеників Севастійських — мужніх воїнів, які жили на початку IV століття і служили у римському війську в місті Севастії у Вірменії. У часи гонінь на християн за імператора Лікінія їм було наказано принести жертву язичницьким богам, але вони відкрито визнали себе християнами і відмовилися зректися Христа.

Ці мужні воїни не побоялися гонінь. Вони знайшли у своєму житті найбільший подвиг — служіння Христу, Небесному Царю. За це їх засудили на тяжкі муки: серед лютої зими їх привели до замерзлого озера біля Севастії і змусили стояти у крижаній воді, а поруч поставили теплу лазню, щоб спокусити тих, хто не витримає. Один із воїнів не витримав страждань і вийшов із води, але, увійшовши до лазні, одразу помер. Інші ж не злякалися і не відступили, а ще ревніше почали молитися. Тоді один зі сторожів, побачивши їхню твердість у вірі, увірував у Христа, скинув із себе одяг і приєднався до них, щоб разом прийняти мученицький подвиг.

Коли ж стало видно, що холод не зламав їхньої віри, мучителі перебили їм гомілки, після чого їхні тіла були спалені. Подвиг цих святих нагадує нам не лише про твердість віри, але й про силу християнської єдності. Вони стояли у стражданнях разом, підтримуючи один одного молитвою, і саме ця єдність допомогла їм вистояти до кінця. Так і ми у Церкві покликані підтримувати один одного у вірі та разом прямувати до спасіння.