У Києві на 98-му році життя відійшов у вічність Патріарх ФіларетМайже століття життя. І понад половину з цього часу він свідомо й щиро служив церкві, людям і Україні.

Він був серед тих, хто не просто жив у час змін — а сам ці зміни створював. Ще в радянські часи — один із найвпливовіших ієрархів.
Митрополит Київський.

Але після 1991 року він зробив вибір, який визначив усе його життя. Він сказав: українська церква має бути незалежною.

Це не була популярна позиція.
Це була позиція, за яку карали.
Його позбавили сану.
Оголосили анафему.
Фактично намагалися стерти з історії Церкви.

Але він не зупинився.
Він почав будувати заново — крок за кроком.

Київський патріархат — це не просто структура.
Це десятиліття праці, боротьби і віри в те, що Україна має право на власну духовну незалежність.

Він об’єднував, переконував, тримав цю ідею тоді, коли вона ще не мала підтримки і визнання.
І дочекався.

У 2018 році Україна отримала Томос.
Те, що довго здавалося недосяжним, стало реальністю.

Його шлях не був простим.
Його постать — не однозначна.

Але є речі, які не потребують дискусій:
він був одним із тих, хто заклав фундамент незалежної української церкви.

Під час Майдану його церква відкрила двері протестувальникам. Вони отримали там прихисток і допомогу. У найважчі моменти він завжди залишався поруч із українцями.

Патріарх Філарет прожив життя, у якому було багато боротьби, рішень і відповідальності.

І залишив після себе значно більше, ніж посаду чи титул — він залишив слід в історії. Хоч московити постійно намагалися його з неї викреслити і дискредитувати.

Але їм не вдалося підкорити патріарха. Як і не вдасться підкорити Україну. Ми завжди будемо памʼятати, і продовжувати боротися за нашу свободу. Як духовну, так і територіальну.

🇺🇦Дякуємо за все. Світла пам’ять великій Людині!🙏🏼🕊️