Хто такі біси і як з ними боротися?Із Писання ми знаємо, що окрім цього матеріального, видимого світу, Бог сотворив і світ невидимий, духовний – світ ангельський. Ангели є духи безтілесні, вільні і розумні істоти, покликання яких – служіння Богові. Також ми знаємо, що, на жаль, найвищий з ангелів, якого Писання іменує Денницею, споглядаючи свою велич і могутність, отримані від Творця, загордився і спокусив себе думкою стати богом без Бога. Так, відвернувшись від Бога, Денниця став противником Божим, що, власне, і позначене біблійним словом «сатана», тобто «противник, ворог».

Відпавши від Бога сам, сатана став спокушати до цього й інших ангелів, бо бажав підкорити їх та володіти ними. Частина ангелів спокусилася, і серед ангелів сталося розділення: більшість їх залишилася вірною Богові та остаточно утвердилася у добрі, а менша частина відпала, ставши бісами.

Тож біси – це розумні духи, безтілесні істоти, які за природою були сотворені Богом як ангели, тобто Його служителі, але які спокусилися гординею сатани і стали рабами зла. Вони частково мають силу і могутність, що належать ангельській природі, але використовують їх лише для поширення зла. Самі противлячись волі Божій, вони спонукають до того ж і людей, бажаючи панувати над ними, як над своїми рабами. Історія гріхопадіння ангелів пояснює походження зла в сотвореному Богом світі.

Варто зауважити, що біси (або демони, нечисті, лукаві, злобні духи) є цілком реальними. Це не міфи, не вигадки, не абстракті алегорії зла чи ще щось подібне – це цілком реальні істоти, хоча й невидимі, безтілесні, бо є духами.

Одним із місць існування бісів у Священному Писанні зазначається «пекло», «ад» чи «безодня». Але біси існують не лише там. В Новому Завіті йдеться про «свiтоправителiв темряви вiку цього, … духiв злоби пiднебесних» (Еф. 6: 12), а про диявола говориться як про «князя пiднебесного, духа, що діє тепер в синах противлення» (Еф. 2: 2). Отці Церкви слово «піднебесний» пояснюють як такий, що витає під небом, між небом і землею, у повітрі. Тож ці істоти не просто десь існують у пеклі найглибшому – вони є поруч з нами, у навколишньому світі.

Насправді кожна людина, що грішить, підвладна бісам, адже виконує їхню волю. Але ступінь цієї підвладності є співмірним зі ступенем зла, яке чинить людина. І чим більше людина прагне звільнитися від гріхів, тим меншою є залежність від волі злих духів. Тож удосконалюючись у добрі, людина з допомогою Божою здатна звільнятися від влади бісів.

Біснуванням називають одержимість злими духами, крайній ступінь рабства злим духам, коли воля людини зв’язана гріхами, ніби кайданами, і навіть саме тіло вже не підкоряється душі, як належить, але злі духи спонукають його робити щось за їхньою волею. Прояви біснування зустрічаються доволі часто, і в давнину, і нині. А про зцілення Ісусом Христом людей від біснування неодноразово читаємо у Писанні.

Кажучи про звільнення людини від влади злого духа, Господь сповіщає: «Цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту» (Мк. 9: 29). Могутнім засобом проти злих духів є також закликання імені Ісуса Христа. Сам Господь провіщав, що Його ім'ям «виганятимуть бісів» (Мк.16: 17). Духовна тверезість, пильність, смиренність, участь у таїнствах Церкви, жертовність, милосердя і прояви любові також є дієвим щитом проти бісівських спокус та пасток диявола. Тож будьте пильними в боротьбі з лукавим, як вірні воїни на сторожі. І нехай боротьба ваша, за милістю Божою, буде переможною!