Чому важливо приймати Святе Причастя в своїй парафіїЄвхаристія – головний скарб! Це причастя життя нетварного, нетлінного. Це переливання крові Бога, яке відбувається кожної Літургії.

Євхаристія вчить благоговійному ставленню до людей, особливо до наших братів і сестер, які зберігають у собі цей дар Євхаристії. Особливо до священників, яким дарована благодать, незважаючи навіть на їх помилки чи недостойність. Це велика справа, велика честь і велика довіра, яку Господь дарує. Тому люди церковні, досвідчені, які розуміють справжню ціну речей цього світу і світу нетутешнього, вони знають, хто такий священник, якою є висота цього служіння і зберігають велике благоговіння перед Чашею Євхаристії і користуються кожною можливістю, щоб тільки побувати на Літургії та причаститися Христових Таїн. Це найбільший скарб! Ось доки людина цього не зрозуміє, вона бігатиме де завгодно і відволікатиметься на всякі дурниці.

До речі, не треба сильно переживати, коли буває, дитину причащали, водили до храму, а вона, подорослішавши, перестала відвідувати церкву і захопилася модними теоріями. Ця людина причащалася Святих Христових Таїн. І ось цей «залог», це зернятко, воно в ній житиме. Де б вона там не поневірявся, ця дитина, які події з нею не відбувалися, в ній все одно зерно Тіла Христового, Пасхального Хліба, все одно там посіяне, живе. І при першій же нагоді, коли тільки-но десь відродиться душа, десь зійде з неї нагар усіх життєвих помилок, хай навіть на смертному одрі, можливо, в старості, це зернятко обов'язково зійде. Цей Хліб Христів, який у ній живе як запорука, все одно проб'ється. Тому це велика надія, коли дітей причащають. Це така цінність, яку ти на цьому світі не знайдеш. Ти можеш відписати своїй дитині майно, нерухомість, але це все порох порівняно з «ложечкою життя», з Причастям Христових Таїн, з цим прилученням до життя нетварного, життя божественного, яке дається як запорука спасіння.

Є й такі дорослі люди, які кажуть: «Я перестав ходити до церкви». Це ж яким треба бути немудрим, щоб через якісь сторонні речі або, можливо, навіть особисті спокуси, відлучити від себе від найдорожчого, що є на світі, від Чаші Христової! Ну, як же так? Це просто якась сліпота. Значить, ти не прозрів, ти значить в церкву й не починав по-справжньому ходити, якщо для тебе набагато важливіше за Чашу Христову якісь людські розбіжності.

Причастя настільки цінне, що все інше просто порох і все інше неважливе. Щоб там не сталося, людина долучається до Христових Таїн. Сама стає як євхаристична Чаша. У ній оселяється велика святиня. Людина перетворюється на святиню. Вона вже сама у собі несе Дар. Тому після Причастя, зазвичай, і поклони не кладуть земні (є таке правило), тому що ти сам перетворюєшся на Дарохранильницю. І несеш цю святиню у світ, щоб і світ цей преображався.