6 липня - знайдення чесних мощей святої праведної діви Юліанії
6 липня Свята Церква вшановує знайдення чесних мощей святої праведної діви Юліанії, княжни Ольшанської, Дубровицької. Це свята нашої землі, свята Києво-Печерської Лаври, свята княжого роду, але передусім — свята чистого серця.
Про її земне життя ми знаємо небагато. Вона походила зі знатного роду князів Дубровицьких-Ольшанських, була донькою князя Юрія Ольшанського, фундатора Києво-Печерської обителі. Але Церква прославляє її не за походження, не за князівський титул і не за багатство роду. Церква прославляє її за чистоту, смирення, слухняність, любов до ближніх і праведне життя.
Свята Юліанія прожила на землі лише шістнадцять років. Для людського розуміння це дуже мало. Ми часто вимірюємо життя роками, посадами, здобутками, тим, що людина встигла побудувати, придбати, сказати про себе світові. Але Бог вимірює життя не кількістю прожитих років, а чистотою серця. Є люди, які живуть довго, але так і не знаходять дороги до Бога. А є душі, які за короткий земний шлях стають світильниками для багатьох поколінь.
Саме такою була свята праведна діва Юліанія. Її життя було коротким, але воно не зникло. Її тіло було покладене в землю, але Господь прославив її нетлінням мощей. Коли на початку XVII століття біля великої Успенської церкви Києво-Печерської Лаври були знайдені її чесні мощі, люди побачили не просто останки молодої княжни. Вони побачили знак Божої благодаті. Тіло юної діви було нетлінним, одяг — княжим, на голові — дівочий вінець, а напис свідчив, що це Юліанія, княжна Ольшанська.
Але найважливіше було не те, у що вона була вбрана. Найважливіше було те, що Господь Сам засвідчив її святість. Бо святість не можна вигадати. Її не можна купити. Її не можна прикрасити золотом. Святість — це коли благодать Божа торкається людини так глибоко, що навіть після її смерті через неї подається зцілення, розрада і духовне пробудження.
Знайдення мощей святої Юліанії нагадує нам важливу істину: людське тіло також покликане до святості. Християнство не зневажає тіло. Ми віримо, що людина створена Богом цілісною — з душею і тілом. Тому тіло святого, яке було храмом Святого Духа, стає носієм благодаті. Через мощі Господь показує нам, що смерть не має останнього слова. Останнє слово має Христос, Який воскрес і дарує життя.
Свята Юліанія особливо промовляє до молодих людей. Вона не чекала старості, щоб стати Божою. Вона не казала: спершу поживу для себе, а потім колись покаюся; спершу візьму від світу все, а потім, може, повернуся до Бога. Вона змолоду берегла чистоту серця. І сьогодні, коли світ часто переконує молодь жити без меж, без відповідальності, без сорому, без молитви, свята Юліанія стоїть перед нами як доказ: чистота не є слабкістю. Чистота — це сила душі. Смирення не є приниженням. Смирення — це свобода від гордості. Слухняність Богові не забирає життя, а наповнює його вічним змістом.
Свята Юліанія також є свідченням для нашого народу. Вона належить до святих української землі, до святих Києва, Волині, Печерської обителі. Її пам’ять говорить нам, що наша земля має не тільки важку історію, рани, війни й руйнування. Наша земля має святість. Вона напоєна молитвами, подвигами, сльозами покаяння, кров’ю мучеників і праведників. І сьогодні, коли Україна проходить через велике випробування, ми повинні пам’ятати: народ стоїть не тільки силою зброї, не тільки мужністю воїнів, не тільки працею людей, але й молитвою святих, які перед престолом Божим просять милості для рідного краю.
Свята Юліанія, юна княжна, ніби звертається сьогодні до кожного з нас: бережи душу. Не продавай чистоту за коротку насолоду. Не міняй вічне на тимчасове. Не шукай слави людської, бо вона минає. Шукай слави Божої, бо вона не згасає.
Її мощі були знайдені в землі, але насправді через це знайдення Господь відкрив людям небесну правду: святість може бути поруч, навіть коли ми її не помічаємо. Людина може бути забутою для світу, але не забутою для Бога. Може бути похованою в землі, але живою в Царстві Небесному. Може прожити мало років, але залишити світло на віки.
Тож сьогодні, вшановуючи святу праведну діву Юліанію, просімо в Господа чистоти серця, смирення, любові до ближніх і вірності Христові. Просімо, щоб наша молодь не губила душу серед спокус світу. Просімо, щоб наші родини були укріплені молитвою. Просімо за наших воїнів, за поранених, полонених, зниклих безвісти, за родини полеглих Героїв, за всіх, хто плаче і чекає доброї звістки.
Свята праведна діво Юліаніє, княжно Ольшанська, Дубровицька, моли Бога за нас, за нашу Церкву, за нашу молодь, за наш народ і за Україну. Амінь.