123 РОКИ БІЛЯ СВЯТОГО ПРЕСТОЛУ
(Про архієрейське облачення Патріарха Філарета)
У День пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира та в день 1038-ї річниці Хрещення Руси-України, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній звершував Божественну літургію в особливому архієрейському облаченні, митрі та комплекті панагій та хресті (трійнику), успадкованих від Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

Саме в цьому облаченні Митрополит Київський і Галицький Філарет звершував богослужіння з нагоди 1000-ліття Хрещення Руси у 1988 році. У ньому ж відбулася його Патріарша інтронізація у Свято-Володимирському кафедральному соборі в 1995 році. У цьому облаченні звершувалися й багато інших визначних богослужінь новітньої історії нашої Церкви.

Цілком можливо, що це одне з найстаріших архієрейських облачень, яке й досі використовується за богослужінням. Воно було виготовлене ще у 1902 році. За 123 роки давно могло б стати музейним експонатом, але й сьогодні його місце – біля Святого Престолу.

На омофорі зберігся дарчий напис, з якого відомо, що у 1902 році це облачення було подароване святим праведним Іоаном Кронштадтським одному з архієреїв.

Протоієрей Іоан Кронштадтський був відомий не лише своєю пастирською діяльністю та широкою благодійністю, а й особливою турботою про красу богослужіння. Маючи значні матеріальні можливості, він часто замовляв коштовні тканини, парчу й високохудожні церковні ризи та облачення, які дарував архієреям і храмам як пожертву на славу Божу. Кому саме – сьогодні вже невідомо.

Якщо звернутися до історії, то цілком можливо, що це дорогоцінне облачення із золотої парчі могло належати священномученику митрополиту Київському і Галицькому Володимиру (Богоявленському), який очолював Київську кафедру у 1915-1918 роках і був розстріляний більшовиками 7 лютого 1918 року біля стін Києво-Печерської лаври. Після його мученицької кончини облачення, ймовірно, залишилося в ризниці Київської Митрополії та згодом могло перейти до наступних Київських архіпастирів. Не виключено, що саме таким чином воно потрапило до митрополита Київського і Галицького Іоана (Соколова), який очолював Київську кафедру у 1944-1964 роках.

Водночас існує й інша можлива версія: після революційних подій святиня могла опинитися у майбутнього патріарха московського Алексія I, який у 1933-1945 роках був митрополитом Ленінградським і Новгородським. Відомо, що монах Філарет ніс послух при патріархові Алексії I, був доглядачем патріарших покоїв у Троїце-Сергієвій лаврі та саме ним був рукоположений у сан ієродиякона. Можливо після смерті патріарха Алексія I святиня перейшла до владики Філарета.

Це облачення стало свідком непростої історії Української Церкви. Воно пройшло через час, коли Київська Митрополія перебувала в юрисдикції московського патріархату, коли прагнення українців відновити автокефалію своєї Церкви неодноразово придушувалися. Але зрештою ця святиня стала частиною спадщини вже незалежної Української Церкви. Сьогодні вона й надалі служить біля Святого Престолу, поєднуючи різні епохи в історії Київської Церкви.

Також Митрополит Епіфаній звершував богослужіння у митрі, успадкованій від Патріарха Філарета. За переказами, її було подаровано одним зі Східних Патріархів. З огляду на те, що у 1961-1962 роках владика Філарет ніс служіння при Александрійському Патріархаті, не виключено, що цей дар походить саме звідти. Отже, і ця митра має більш ніж півстолітню історію. Вона була дбайливо відреставрована, після чого знову стала окрасою архієрейського богослужіння.

На зворотному боці панагій та хреста (трійника) також зберігся дарчий напис. З нього відомо, що вони належали митрополиту Київському і Галицькому Іоану (Соколову), а дата на написі – 1955 рік. Усі ці святині були успадковані Святійшим Патріархом Філаретом, а згодом – Блаженнійшим Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм. Вони й сьогодні залишаються живими свідками багатьох визначних подій у новітній історії Української Церкви.

Після того як я опублікував відео зі вчорашнього всенічного бдіння, під ним з’явився коментар: «Владика Епіфаній – у облаченні й митрі покійного Патріарха Філарета… Ніби повернувся у 1988 рік…»

Ці слова написала людина, яка жила ще за радянських часів, стала свідком відродження незалежної України й дочекалася часу, коли Українська Церква здобула свою автокефалію. Думаю, саме цей короткий коментар найкраще передає те, про що хотілося розповісти.