6 вересня Православна Церква згадує чудо Архістратига Михаїла в Хонах Біля храму на честь Архістратига Михаїла знаходилося цілюще джерело, до якого приходили люди, шукаючи зцілення. Серед них були і язичники, які, побачивши чудеса Божі, залишали своїх ідолів та приймали віру в Христа.

При цьому храмі шістдесят років служив святий Архип. Увесь цей час він залишався вірним своєму служінню, молився і своїм життям свідчив про Христа.

Язичники, бачачи, як через служіння Архипа люди навертаються до християнства, вирішили знищити храм. Вони з’єднали дві гірські річки та спрямували їхню течію на храм. Архип не міг зупинити воду і не міг сам відвернути небезпеку. Він лише молився Архістратигу Михаїлу. І тоді в горі відкрилася ущелина, куди спрямувалася вода. Храм залишився неушкодженим, а ті, хто хотів його знищити, втекли, побачивши це чудо.

Шістдесят років Архип служив при храмі, але, напевно, не думав, що його служіння колись приведе його до такого випробування. У нього не було відповіді на те, як зупинити воду. Не було і можливості самому змінити ситуацію. Залишалася тільки молитва. І саме в цей момент стало видно, що його служіння Богові не було лише звичкою. Він залишився вірним тоді, коли це стало по-справжньому важко.

Місце, де сталося чудо, отримало назву Хони, що означає «отвір», «ущелина». Вода знайшла шлях там, де його не було.

Іноді людина теж опиняється перед тим, чого не може змінити власними силами. Вона може не знати, що буде далі, і не бачити виходу. Але це ще не означає, що виходу немає. Історія святого Архипа нагадує, що навіть у такій ситуації можна залишитися вірним Богові, продовжувати молитися і чекати Його допомоги.