Сьогодні Православна Церква вшановує святих мучениць Минодору, Митродору і НімфодоруСьогодні Православна Церква вшановує святих мучениць Минодору, Митродору і Німфодору — трьох рідних сестер, які жили у Віфінії та віддали своє життя за Христа. Їхня історія особлива не тільки мужністю перед катуваннями. Перед нами три молоді жінки, яких поєднувало не лише кровне споріднення, а спільна віра, спільна молитва і однакове рішення: не проміняти Христа ні на почесті, ні на достаток, ні навіть на власне життя.
Вони могли жити звичайним життям свого часу, шукати становища, родини, безпеки. Натомість обрали усамітнення, молитву і служіння Богові. І Господь прославив їх ще за життя: за їхніми молитвами люди отримували зцілення. Та коли про них дізналася влада, перед сестрами поставили інший вибір: або зректися Христа і отримати спокій, або залишитися вірними й прийняти страждання.
Це дуже давня історія, але саме питання залишається сучасним: що для мене є таким дорогим, що я не продам цього за вигоду? Сьогодні людину далеко не завжди змушують відрікатися від Бога перед судилищем. Частіше пропонують інше: промовчати, коли потрібно сказати правду; погодитися з неправдою заради власного спокою; поступитися совістю заради посади, грошей чи прихильності людей. І тут перевіряється наша віра.
Особливо вражає те, що молодших сестер намагалися зламати смертю старшої. Перед ними поклали тіло Минодори, сподіваючись, що страх переможе любов до Христа. Але сталося навпаки. Те, що мало налякати, стало для них свідченням: їхня сестра залишилася вірною до кінця. Митродора і Німфодора не відступили.
У цьому є велика наука і для наших родин. Ми можемо передати дітям майно, освіту, можливості, але найцінніше, що можемо їм залишити, — приклад віри й совісті. Бо слова забуваються, а приклад близької людини залишається. Минодора не встигла сказати сестрам довгої проповіді. Її проповіддю стала її вірність.
Святі сестри нагадують нам і про те, що християнство — це не лише слова «я вірю». Віра має ціну. Іноді це відмова від неправди. Іноді — здатність залишитися поряд із людиною, коли всі від неї відвернулися. Іноді — чесно виконати свій обов’язок, хоча це важче. А для мучениць ціною стало саме життя.
Вони втратили земне життя, але не втратили Христа. Правитель мав владу над їхнім тілом, але не зміг отримати владу над їхньою совістю. Саме тому через багато століть ми пам’ятаємо не ім’я могутнього Фронтона як переможця, а імена трьох дівчат, яких він намагався зламати.
Нехай молитвами святих мучениць Минодори, Митродори і Німфодори Господь дасть і нам вірність у малому й великому, силу не продавати совість, не зрікатися правди через страх і підтримувати одне одного у випробуваннях.

Святі мучениці Минодоро, Митродоро і Німфодоро, моліть Бога за нас