ПРЕПОДОБНИЙ ІОВ ПОЧАЇВСЬКИЙ - ПОКРОВИТЕЛЬ ВСІХ, ХТО ЗАХИЩАЄ ПРАВОСЛАВНІ СВЯТИНІКоли скрутно, коли зневіра переповнює серце, звертайтеся в молитві до цього святого угодника Божого.

Внучатий племінник Анни Гойської, покровительки Почаївського монастиря, Андрій Фірлей намагався різними шляхами вигнати монахів з Почаївської обителі, хоча він зазнавав постійних невдач, але зупинитися не міг і вирішив посягнути на святе.

У 1623 р. він нацькував на обитель орду своїх буйних слуг, які, пограбувавши монастир, викрали і чудотворну ікону. "Бо, думав він: якщо візьму чудотворну ікону, монахи розійдуться".

Після цього пограбування преподобному Іову 25 років довелося позиватися до Фірлея, неодноразово бувати у Кременецькому та Луцькому судах, подавати різні позови та скарги, і, зрештою, незважаючи на нерівну боротьбу з багатим вельможею, домогтися часткового успіху – повернути те, що залишалося від викраденого, а саме важливіше - повернути у святу лавру чудотворну ікону Пресвятої Богородиці. В згодом за рішенням суду було повернено і пограбоване майно.

За часів ігуменства преподобного Іова слава про монастир, де перебували чудотворна ікона Божої Матері та відбиток Її святої стопи, поширилася по всьому Православному світу.

Сам ігумен був відомий як скромна і добра людина, великий аскет та подвижник. Часто, заховавшись від світу у маленькій печері, він довго і гаряче молився. До того ж він був зразком працьовитості: власними зусиллями він розвів навколо обителі сад та викопав глибоку криницю і два ставки.

Преподобний займався літературною діяльністю та заснував у монастирі друкарню, де друкувалися книги духовного змісту. У 1620 році преподобний Іов брав участь у Київському Соборі, який постановив «твердо стояти в Православній вірі Східній, навіть не думати про відступлення до унії … і до того схиляти весь православний народ». Під цією постановою стояв підпис: «Іоанн Залізо, ігумен Почаївський».

У 1649 році, завдяки преподобному Іову, побожні Федір та Єва Домашевські зробили щедрий внесок на користь монастиря. На їхні кошти в Почаївському монастирі була збудована нова мурована церква на честь Пресвятої Трійці, у якій і зберігався чудотворний образ Божої Матері.

Упокоївся преподобний Іов двадцять восьмого жовтня 1651 року, коли йому виповнилося сто років. Мощі його, пролежавши в землі сім років, були знайдені у 1659 році Київським митрополитом Діонісієм.

У 1675 році турки оточили Почаївський монастир. На третій день облоги, під час читання акафіста, над монастирем з’явилась Сама Цариця Небесна, перед Котрою на колінах молився преподобний Іов. Турки відступили. Святиню було врятовано.

У 1721 році Почаївським монастирем заволоділи уніати. Чудотворну ікону Божої Матері вони шанували, але доступ паломників до мощей преподобного припинили. Проте через 20 років чудеса преподобного Іова змусили уніатів допустити до них вірян.

У 1831 році уніати Волинського краю були возз’єднані з Православною Церквою. Мощі Преподобного знову були урочисто відкриті для поклоніння, а Почаївський монастир було проголошено Лаврою.

У Преподобного Іова Почаївського просять у молитві про зцілення від тяжких хвороб, зміцнення у вірі, всяку потребу.

Преподобний Іове, ігумене Почаївський, моли Бога за нас!