Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

19 серпня православні християни відзначають одне з найбільших свят - Преображення Господа нашого Ісуса Христа.
Цього дня єпископ Сумський і Охтирський Мефодій у співслужінні численного єпархіального духовенства відслужив Божественну літургію у Свято-Воскресенському кафедральному соборі м.Суми.
Після Богослужіння Преосвященніший Владика звернувся до віруючих з повчальним словом та розповів останні новини з життя єпархії.
Також єпископ Мефодій звершив чин освячення води та прочитав молитви на освячення фруктів та плодів нового врожаю, після чого окропив приношення вірян святою водою.
На завершення Архіпастир тепло подякував духовенству та присутнім на Богослужінні вірянам за спільні молитви піднесені до Господа в цей святковий день.
Відомості про свято
Преображення Господнє – це одне з дванадцяти найбільших свят у християнстві, встановлене на честь об’явлення божественної сили Христа Спасителя своїм учням. Святі отці називали це свято другим Богоявленням. Подію преображення описують одразу три євангелисти — Матфей, Марк та Лука.
Преображення Господнє, згідно з Євангелієм, відбулось перед голгофськими стражданнями Ісуса Христа. Ісус взяв із собою трьох свої учнів — Петра, Якова та Іоана і вирушив з ними на гору.
Там Христос молився, утомлені ж учні заснули. Коли ж прокинулися, то побачили, що Ісус Христос преобразився: лице Його сяяло, мов сонце, а одяг Його став білим, як сніг, і блискучим, як світло. Поруч з’явились пророки Мойсей та Ілля й почали розмовляти з Ісусом. Згодом велика біла хмара накрила їх, і пролунав голос Бога Отця: «Це Син мій улюблений, в якому Моє благовоління. Його слухайтеся» (Мф. 17, 5).
У момент преображення Господь дав можливість трьом апостолам побачити поєднання двох природ у Христі: божественної і людської.
Святкування цього празника сягає ще IV століття, коли свята Єлена побудувала храм на горі Фавор на честь Господнього Преображення. Від VI століття це свято поширюється в усій Православній Церкві під назвою «Преображення Господнє».
У народі це свято ще називають Яблучним Спасом, бо у цей день традиційно освячують перші плоди, серед яких – яблука, груші, мед. Цей звичай відноситься до VІІІ століття. Перейняла його християнська Церква від Старого Завіту, який приписував приносити перші плодів до Господнього Храму. Колоски та виноград приносили у храм на знак вдячності Богові за Його любов, за дарування щедрого врожаю.