Місіонерські листи святителя Миколи Сербського

  Лист скромній людині, яка покаялася в тому, що згрішила словом.
Добре ти зробив, що відразу покаявся. Господь залишив нам покаяння для нашого спасіння: якби не було покаяння, і апостоли не спаслися б, а тим більше інші люди. Язиком грішимо, а серцем каємося. Ти сказав лихе слово проти свого сусіда, немов іскру в сіно кинув. Все село чуло й сміялося. Сусід був прикро вражений й подав на тебе в суд. Тебе тривожить не вирок суду, а покарання сусіда. Він більше не бажає з тобою розмовляти, він відвернувся від тебе. Що тепер робити?
Віддай все Богові й часу. Молися всевідаючому Творцеві за пом'якшення серця твого сусіда. Використай будь-яку можливість сказати про нього добре слово й чекай. Господь, добре слово й час зроблять своє, і колись ви знову, примирені, підете разом до храму.
Хай послужать тобі повчанням слова Спасителя: Істинно кажу вам, за кожне пусте слово, яке виходить із вуст ваших, дасте відповідь у день Страшного Суду'. Чи не свідчить це про те, що всяке злісне й брехливе слово порушує порядок всесвіту й ображає Спасителя? Добре або лихе слово, яке ми вимовляємо явно або таємно, у думках, відчуває весь всесвіт, відчуває й Творець почуттів. Як слово може втаїтися від Того, Кому всі думки відомі? Стародавні греки говорили, що спис Ахілла може одним кінцем поранити, а іншим зцілити рану. Ми не знаємо, як спис, але знаємо, що може це язик людський. Язиком рани наносяться, язиком зцілюються: Ним благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаємо людей (Як. 3: 9).
В якомусь селі стався страшний випадок. Мала одна мати єдиного сина, школяра. Розсердилася якось матір на сина й у гніві вимовила божевільні слова: "Якби очі мої тебе ніколи не бачили, тоді я була б щасливою!". Дитина була настільки вражена, що хлопець схопив рушницю й застрелився; поруч із ним знайшли його шкільну дощинку, на якій він написав слова: "Мамо, ось, зникаю я з очей твоїх, тільки б ти була щаслива". Після цього самотня мати щовечора сиділа біля вогнища й заливала вогонь слізьми, поки одного разу зранку не знайшли її мертвою біля згаслого вогнища: померла від горя.
Бачиш, що божевільне слово робить? Але не залишу тебе без прикладу доброго слова. Під час війни послали одного боязливого солдата в розвідку. Всі знали його боязливість і сміялися, коли дізналися, куди посилає його старшина. Тільки один солдат не сміявся. Він підійшов до свого товариша, щоб підтримати й підбадьорити його. Але той відповів йому: "Загину я, ворог зовсім поруч!". -"Не бійся, брате: Господь ще ближче", - відповів йому добрий товариш. І ці слова, як великий дзвін, задзвонили в душі того солдата, і дзвонили до кінця війни. І ось, колись боязкий солдат повернувся з війни нагороджений багатьма орденами за хоробрість. Так перетворило його благе слово: "Не бійся: Господь ще ближче!".
Мир тобі й здоров'я від Господа!

Джерело: Прес-центр Київської Патріархії.